Лебединська тублікарня (продовження)

Проявила себе вольовою, рішучою, вимогливою та вкрай наполегливою. Запровадила жорстку дисципліну й вимагала дотримуватись профілактичих заходів при контакті з хворими. Негайно звязалась з завідуючим обласним відділом охорони здоров"я Шупіком й домовилась про зустріч. Перший візит здійснили з Гарбар В. Т. й просила та вимагала вирішити ряд актуальних проблем лікарні: провести лінію електропередачі, зробити дорогу з твердим покриттям та виділити автомобіль "Швидкої допомоги" для транспортування хворих. Цій тендітній, неспокійній на вдачу жінці, після декількох візитів до зав. ВОЗ вдалось зрушити питання з місця. Саме за часів керівництва Анастасії Олександрівни вдалось провести і ЛЕП, і вистелити дорогу, і "Швидку допомогу" отримати. З 1969 року, після повернення на Дніпропетровщину Кузьменко А. О. ,головним лікарем став Кваша Іван Васильович, який і здійснював керівництво нею до закриття 15.12. 1971 року. Проблема туберкульозу втратила актуальність, захворюваність та хвробливість набагато зменшились. Лікарню перепрофілювали під будинок- інтернат для дітей-інвалідів психоневрологічного профілю. Частина працівників залишилась працювати, а частина не змогла адаптуватись до специфічного тяжкого контингенту хворих і залишили інтернат.

Фтизіатричну допомогу хворим надавала велика кількість працівників середньої ланки й існування лікарні без них було не можливим. Згадаємо їх з глибокою подякою, на жаль, більша частина медсестер покинула нас назавжди.

Отже, медичну допомогу надавали: Завальська Анна Андріївна - старша мед сестра, Кравченко Ніна Полікарпівна - ст . медсестра. Медсестри : Цяпкало Марія Зінов"ївна, Кичата Марія Антонівна, Кузьменко(Ткаченко) Діна Ільківна, Бойко Віра Володимирівна, Тарасенко Марія Макарівна, Горбенко Марія Дмитрівна, Науменко Людмила Олексіївна, Мороз Любов Івовна, Сич ( Лоринець) Галина Юхимівна, Суденко Тамара Гаврилівна, Милько (Кисляк) Любов Василівна, Бурлака Поліна Гнатівна, Бурлака Микола Кас"янович, Онищенко Петро Григорович, Зозуля Іван Іванович, Демуз Раїса Пилипівна, Павленко Анна ?, Горбенко Віра Трохимівна, Середа- Кравченко Олена Іванівна, Титаренко Ольга Андріївна, Турченюк ? ?, Волкова Галина Іванівна -лаборант, Лопатко Анна Григорівна - стар. лаборант, Бричак Галина Афанасівна - рентген-лаборант, Дяченко Лілія Семенівна - дієтсестра.

Без вирішення фінансової сторони не може існувати жодна установа і в лікарні існувала бухгалтерія, яка й забезпечувала як фінансування утримання бази, хворих так і забезпечення працівників зарплатнею. Про першого головного бухгалтера існує ціла легенда. Ним був уродженець села Водяне Литвин Мусій Васильович. Розпочинав справу він один, самостійно робив нарахування зарплат, самостійно її видавав всім працівникам. Ось як описує його Гарбар В.Т.: "Отримував зарплату в Шполянському банку і пішки приносив до лікарні. Гроші носив в старому порваному мішку (без портфеля), ходив у драній куфайці і старій шапці та старих кирзових чоботях ( все заради конспірації), бо ходив самостійно через ліс без охорони. Наступним головним бухгалтером працював Турченюк Волдимир Кас"янович. Бухгалтерами працювали: Переміт Дмитро Григорович, Рудніченко Галина Василівна ( завдяки їй та її сину ми і маємо архів світлин), Кисляк Володимир Петрович, Ткаченко (Гарбар) Валентина Тимофіївна - касир та медстатистик ( це вона зберегла свої записи й через її доньку вони потрапили до мене), Лозовий Василь Харитонович, Онищенко Оксана Іванівна, Худик Анастасія Сафронівна - калькулятори меню. Онищенко Павло Петрович - медстатистик.

Харчування хворих в лікуванні має надзвичайну роль, адже цей контингент вимагав продуктів підвищеної калорійності. Один ліжко-день коштував 1крб 18 коп, а в звичайних стаціонарах на хворого закладалось 50 коп. Меню було різноманітним, багатим і навіть прислухались до замовлень хворих, а готували : відбивні, котлети, "безіменки", холодець, макарони по флотські

, омлети, жаркоє, борщі, а на свята: торти та різноманітні солодощі. Шеф-кухарами були : Асмадьярова Марьям Галеївна, Кваша Валентина Василівна. Кухарі : Переміт Явдоха Дмитрівна, Коливай Галина Павлівна, Темненко Марія Миколаївна, Крещенко Віра Федотівна. Буфетниці : Фуник Явдоха Мусївна, Сташенко Ганна Іванівна.

Молодший медперсонал лікарні : Іващенко Ганна Карпівна, Цвіткова Марія Володимирівна, Козакова Тетяна Павлівна, Калачинська Ірина Петрівна, Васильєва Серафима Ларіонівна, Киба Мотря Гнатівна, Рудас Галина Семенівна, Гуркіна Віра ?, Гуркіна Любов ?, Сухопара Килина Миколаївна, Кузьменко Ганна Сидорівна, Дубінчук Катерина ?, Курій- Дубінчук Зоя Володимирівна, Двірник Марія Андріївна, Горбенко (Губа) Марія ?, Темненко Марія Федотівна, Погасій Раїса Миколаївна, Присяжна Віра Василівна, Чернецова Віра Миколаївна, Лагутіна Варвара ?, Мороз Ганна ?. Сестри-господарки: Непомняща Явдоха Тимофіївна та Погасій Паша Андріївна. Прачки : Коваленко Ярина Гнатівна, Бровченко Ганна ?, Третяк Явдоха Іванівна.

Цяпкало Віра Оксентіївна - кастелянша. Дезинфектор - Титаренко Петро ?.

Господарську частину лікарні складали: Олексенко Микола Федорович - завгосп (дизелист), Канава Йосип Афанасійович - завгосп( шофер), Ткаченко Іван Тимофійович - шофер "Швидкої допомоги", Цяпкало Микола Миколайович - шофер авт "Москвич", Крещенко Микола Омельянович, Онищенко Василь Єлисейович, Андрєєв Володимир Іванович, Шуліка Володимир Іванович, Кравченко Олекса Макарович, Турченюк ? ? - шофери вант. автом., Коливай Андрій Юхимович - експедитор. Науменко Леонід Олександрович, Погасій Петро Федорович, Гарбар Василь Костянтинович - комірники. Дизелісти : Скринник Степан Григорович, Коваленко Микола Павлович, Стрілець Василь Диментійович. Рудас Леонід Афанасійович - тракторист, Підлужний Дмитро Миколайович електрик, Цяпкало Степан Григоровмч - столяр- тесляр. Різноробочі : Сташенко Іван Федорович, Третяк Павло Максимович, Мороз Андрій Мусійович, Коваленко Федір Явтухович. Їздові - конюхи : Тимошенко Іван Гнатович, Лимар Арсен Павлович. Кочегар - Гаврик Мотря Павлівна. Свинарі: Поліч ?? та Криса Анна.

Цікаво й корисно було досліджувати історію Лебединської тублікарні, дізнатись про колег та весь колектив, який на протязі 14 років надавав допомогу хворим фтизіатричного профілю. Цим матеріалом ми й збережемо пам"ять про кожного з них.

Розділ 30

Лебединська тублікарня.

Описуючи історію фтизіатричної служби Шполянщини, я лише дотично торкнувся тублікарні, яка знаходилась на території Лебединського монастиря. Розумів, що ця тема варта особливої уваги й потребує серйозного дослідження. Мені поталанило, коли передали з Лебедина згадки про лукарню, а потім і будинок-інтернат для дітей-інвалідів, колишньої працівниці Гарбар Валентини Тимофіївни. На жаль вже покійної. Я вдячний і Іщенко Володимиру Леонідовичу, який передав цілий архів світлин покійних батьків, які працювали в лікарні. Допоміг і нарис Івана Олексійовича Єлінецького, що друкувався в газеті "Шполянські вісті". Отже, спираючись на різноманітні джерела, вималювалась певна картина про лікарню, людей які працювали там, надаючи допомогу хворим на туберкульоз. Пропоную розібратись в місці знаходження лікарні. Лебединський монастир знаходиться в межах Лебединської сільської ради на відстані 5 км від села. До села Журавка ближче - біля 1,5- км.Роботу лікарні забезпечували переважно жителі цих сіл.

На території монастиря розташовані дві церкви Вознесенська та Миколаївська й два великі приміщення з келіями, в яких проживали монашки. За межами монастиря знаходився ряд приміщень в яких до 1957 року розташовувалось Капітанівське лісництво.

На кінець 50-х років в Україні туберкульоз залишався досить розповсюдженим й був соціальною та медичною проблемами. Обласним керівництвом, а завідував обласним відділом охорони здоров"я Єсін , прийняте рішення відкрити лікарню для хворих на туберкульоз в приміщеннях Капітанівського лісництва. Для хворих з відкритою формою туберкульозу, ліс, красива природа, свіже повітря позитивно впливали на лікування та швидке одужання. Віддаленість і своєрідна ізоляція також були логічними в місці розташування лікарні. На час відкриття лікарні й до 1967 року дороги та лінії електропередачі не було. В окремому приміщенні розташували дизельну й там же була плотня з пилорамою. Завдяки круглодобовій роботі дизеля ,мали освітлення та працювали рентген та фізкабінети. В окремих приміщеннях розташували харчоблок та пральню. Прання здійснювалось вручну на пральних дошках. На початку в господарській частині була лише підвода та коні. Частина працівників проживала на місці, а більшість добирались ходою через ліс з Журавки та Лебедина. Вода бралась з криниці поруч ставка. Харчі з Лебедина та Журавки діставлялись підводою і Ткаченко Іван Тимофійович забезпечував цю господарську частину. Сьогоднішньому поколінню не зрозуміти, які були зими з снігами та переметами більше метра й потужними весняними повенями. Дуже непросто було працівникам діставатись до роботи та додому. Валентина Тимофіївна Гарбар в своїх згадках описує, як медсестри Мороз Любов Іванівна та Сич Галина Юхимівна засніженого зимового вечора повертались додому й мало не замерзли. Сніг випав вище колін й по дорозі багаторазово зупинялись, перепочивали, вибились з сил. Вже на території села, коли йшли окремо, посідали перепочити і їх випадково знайшли , першу -мати, заметену в снігу, а другу - сестра. Під час весняних паводків, коли ще й містка не було, переходили потік в брід й набирали води в чоботи.Виливали і йшли на роботу.Часом, чоловіки переносили на собі дівчат.

Першим головним лікарем був Козленко Афанасій Харитонович 1894 року народження. Маючи серйозний вік, він зумів організувати та створити лікарню на новому місці, що було далеко непросто. Колишнім працівникам запам"ятався не тільки як керівник, а і як людяний, співчутливий, простий та доступний в спілкуванні. З сьогодення важко зрозуміти, як він встигав, вмів та справлявся з обов"язками головного лікаря, лікаря- фтизіатра та рентгенолога. Високий професіоналізм забезпечував йому можливість надавати допомогу хворим з відкритою формою туберкульозу й застосовувати на той час сучасні методи лікування: стрептоміцин, піддування легень через плевральну порожнину, фізметоди. Почуття гумору дозволяло долати всі перешкоди, зокрема й хворобу (також переніс туберкульоз).

В 1961 році відбулась реорганізація лікарні. Монашок з травня виселили в інші монастрі, зокрема й до Красногорського й всі приміщення звільнились. Лікарню розширили до 150 ліжок й хворих розселили в приміщення де знаходились колишні келії. У Миколаївській церкві розташували бухгалтерію, аптеку, складські приміщення, а в задній частині - ізолятор для хворих з супутньою інфекційною патологією ( наприклад, гепатит). У Вознесенській церкві розмістилась кухня, їдальня. Лікарня підпорядковувалась обласному відділу охорони здоров"я, але в організації та інших питаннях допомагав головний лікар району Нековаль В. Т. Автопарк поповнився двома вантажними автомобілями, один з яких - "Студебекер". В 1962 році Козленко А.Х. переїхав до Шполи працювати лікарем-рентгенологом, а головним лікарем призначили Кононенка Володимира Федоровича.

Новий лікар-фтизіатр був молодим, вродливим, високим та струнким.Гарбар В. Т. характеризує його як серйозного, культурного, вічливого та педантичного. До підлеглих ставився з повагою, ніколи не підвищував голос на працівників, обгрунтовано робив зауваження. Користувався повагою колективу та хворих. "Він ніколи не повторяв завдання, бо його негайно виконували". В лікарні панував порядок та дисципліна. Хворим не дозволяли самовільно покидати межі території лікарні, але з дозволу медперсоналу виходили до лісу і не далі 100 м. Існувала своєрідна демаркаційна лінія, яку не дозволялось перетнути. Медперсонал і головний лікар з розумінням ставились до молодих людей, які місяцями лікувались в стаціонарі. Між хворими траплялись глибокі симпатії, закоханість та лікарняні романи. З приходом весни буяв зеленню та квітами Лебединський ліс, запаморочував голови ароматом квітів та кохання. За пропуск процедур хворими, головний лікар викликав на "килимок" й проводив виховні уроки. Робив це етично, не підвищуючи голосу, бо розумів, що кохання було неабияким стимулом для одужання.

В 1965 році Кононенко В. Ф. поїхав на підвищення кваліфікації в Харьків й залишився там, а пізніше переїхав до Києва.

З 1965 по 1968 роки головним лікарем працював Кинюк Григорій Данилович. В ті часи лікарями працювали: Калачинський Олександр Логвинович, Біленко Володимир Іванович, Пишний Микола Федорович, Кошова Любов Іванівна, Веремієнко Іван Степанович, Пастушок Анатолій Павлович, Вовк Сергій Іванович, Вовк Марія Іванівна, Семененко Валентина Тимофіївна, Кононенко Лариса Василівна, Веселовський Володимир Іванович. Окрім професійної діяльності деякі лікарі мали й своєрідні "хобі". Так, лікар Веремієнко І. С. любив ловити раків в ставку, що поруч з лікарнею. Він часто брав у компаньони Гарбара В. К., який працюавав комірником й тимчасово проживав з сім"єю в одній з келій, і йшли на промисел. Став був багатим на раки й завжди повертались з відром членистоногих. Мати Гарбара, Галина Кіндратівна, чистила раків й готувала юшку пшоняну з раків та окремо варила раків. Теплим літнім вечором всі жителі території лікарні збирались за великим столом біля келії й смакували раками. Канюк Г. Д. був любителем грибів й вирушав на ранкове "полювання" о 5-й год й запрошував когось з собою по "підпеньки".

В 1968 році Канюка Г. Д. направили на курси по рентгенології і обов"язки головного лікаря виконувала медсестра Горбенко Віра Трохимівна. Останній до лікарні не повернувся й головним лікарем призначено Кузьміну Анастасію Олександрівну ( вона називала себе Антоніною і всі так стали її називати).

Далі буде.

Розділ 29

Судово- медична та патологоанатомічна служби.

Є в медицині галузі, які маловідомі людям, але по своїй важливості являються фундаментом клінічної медицини.

Це судово-медична експертиза та патологоанатомічна служба. Історія судово-медичної служби сягає ще у 448 рік до н.е. у Давній Рим. Відомий Кодекс Юстиніана (529- 534 р. до н.е.) засвідчує, що лікарі не є свідками у судовому процесі, а є суддями. Це є першою згадкою про важливість медичних знань під час розслідування злочинів.

У 1841 році М.І. Пирогов видав спеціальний атлас "Анатомічне зображення людського тіла, призначений для судових лікарів", а вже в 1942 році затверджений перший Устав судової медицини, який увійшов до 8 Зводу законів Російської імперії. Провідними вченими галузі судової медицини були В.М.Смолянінов, М.В. Попов, В.І. Прозоровський, О.П. Громов,, а в Україні М. С. Бокаріус, М. І. Райський, Ю. С. Сапожніков, А. Ф. Рубіжанський, І. О. Концевич, В. І. Кононенко, Ю. П. Шупік та багато інших.

Судово- медична експертиза є одним із доказів у судовому процесі, цивільному або кримінальному провадженні.Особливу вагу вона набирає при розслідуванні справ, пов"язаних зі злочинами проти життя та здоров"я громадян, коли тільки судово-медичний експерт, або експертна комісія може дати відповіді про причини смерті людини, ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень, наявність лікарських помилок та їх звязок з несприятливим наслідком лікування. Без судово-медичної експертизи неможливо вирішити питання про виявлення та притягнення до відповідальності лікарів за професійні помилки та порушення.

Судова медицина є найважливішим і найбільш відповідальним видом діяльності, який потребує з"ясування найрізноманітніших питань, пов"язаних як з травмою так і смертю людини. Нині обов"язковій судово- медичній експертизі підлягають

1) трупи людей з ознаками насильницької смерті ( дія тупих предметів, в тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького і високого атмосферного тиску, отруєння тощо) або підозри на таку;

2)трупи людей, смерть яких настала поза місцем їх проживання;

3) трупи людей, особу яких не встановлено;

4)трупи людей віком до 60 років, які померли за місцем проживання, за відсутності диспансерного спостереження за хворим;

5) трупи іноземних громадян;

6) трупи новонароджених;

7) розчленовані трупи.

Вищою судово- медичною інстанцією в Україні є Державна установа "Головне бюро судово-медичноїекспертизи" МОЗ. Існіють і обласні бюро. Районні ( міжрайонні) відділення бюро організуються поза обласними центрами, де розташоване бюро.

Патологічна анатомія займає чильне місце у лікувально-діагностичній роботі лікарень.За своїми завданнями та змістом патанатомічна служба тісно пов"язана з клінікою. Усім лікарям у своїй практичній діяльності постійно приходиться стикатися з питаннями танатогенезу.

Патанатомічні бюро є закладами охорони здоров"я і підпорядковуються відповідному органу охорони здоров"я. У центральних районних лікарнях паталогоанатомічні відділення створюються з урахуванням забезпечення проведення всіх розтинів трупів померлих та дослідження всього біопсичного та операційного матеріалів.

Історія існування цих служб в районі переплетена й взаємопов"язана. Засновником і першим судекспертом та патанатомом був Скоблей Василь Іванович, який з 1979 по 1985 роки займав ці посади. Нажаль невиліковна хвороба забрала його в розквіті сил. В1985-1986 роках поєднував ці посади Різник Віктор Іванович.

З 1986 по 2015 роки судово-медичним експертом працював високопрофесійний лікар, в минулому травматолог, Олексій Флавіанович Варенко. Його кабінет і прийом вівся в приміщенні райпрокуратури, а розтини трупів відбувались в морзі райлікарні. Нині судово-медична експертиза надається Смілянським міжрайонним відділенням.

З 1986 по 1993 роки патанатомічну службу района очолював Володимир Юхимович Мартинюк.

З 1993 року очолює службу лікар-патологоанатом Анатолій Васильович Шпара, який багато зробив для розбудови та удосконалення служби. В1998 році на базі відділення була створена цитологічна служба, якою керувала та запроваджувала новітні методи дослідження Шпара Лілія Олександрівна. Зокрема, запроваджена скрінінг-діагностика шийки матки.Надзвичайно відповідальна та пунктуальна в роботі, переглянула тисячі мазків. Не мала права на помилку й ретельно та прискіпливо переглядала препарати, була авторитетом для колег. При найменшій підозрі, консультувалась з обласними спеціалістами, а ті поважали та цінували її за відповідальність та професіоналізм.

За майже 30 літню роботу А. В. Шпара завслужив шану та повагу від колег і авторитет ,як високого професіонала. Активно займається громадською діяльністю, обирався депутатом міської ради декількох скликань.Його знають, як відповідального, принципового та порядного медика.

Помічниками в судмедекспертів та патанатомів працювали: Бєздєтна Любов Анатоліївна - з 1979 по 2013 роки у судмедексперта. Лаборанти : Швець Петро Якович, Іванов Ігор Юрійович, Таран Лілія Олександрівна, Колісник Лілія Олексіївна.

Санітарками працювали: Запорожець Лідія Гнатівна, Скляр Ігор Михайлович, Третяк Віталій Васильович.

Дякую А.В. Шпарі за допомогу в зборі інформації про службу.Можливо хто має фото колишніх працівників служби, надішліть мені у приват.

Розділ 28

Служба переливання крові.

Історія переливання крові повертає нас в далекі часи коли 1667 року француз Жан Батіст Дені перелив кров від овечки до людини. Робилось це за допомогою звичайного пташиного пера замість голки та пузиря риб, як ємкість-шприц.Пізніше гострослови той період розвитку транфузіології характеризували: "Було три барани: один в якого брали кров, другий, якому її переливали й третій, який переливав". В 1818 році англієць Дж. Бланделл вперше перелив кров від чоловіка до дружини, яка помирала від крововтрати при пологах і була врятована. 1900 рік ввійшов в історію медицини, адже в цей час Карл Ландштейнер відкриває 3 групи крові, за що через 30 років отримав Нобелівську премію.

В 1907 році відкрили, що кров передається спадково, а згодом і що 1 група універсальна донорська, а 4 група універсальна, як для реципієнта ( тому кому переливають кров). В 1914 році відкрили антикоагулянт і це давало можливість заморожувати кров. В 30-ті роки 20-го століття відкрили резус-фактор (1940 рік) та відкрили, що кров складається з еритроцитів та плазми.

Червоний Хрест використовує чотирі види донорства: 1 Цільна кров, 2 Плазма, 3 Тромбоцити, 4 Подвійні еритроцити.

Найчастіше застосування крові: 1 Хірургічна патологія з крововтратою, 2 Хворі на анемію, 3 Пацієнтки з післяпологовою кровотечею, 4 Солдати, які потерпають від поранень та крововтрат.

Ще деякі факти про кров.

Кров містить 4 компоненти: еритроцити, тромбоцити, плазму та кріопреципітат. Одна доза донорської крові може врятувати 3 життя. Зараз здається 450- 470 мл крові без шкоди здоров"ю донора.

Донорство давно вийшло за межі вузько медичної проблеми, коли вирішувалось тільки питання про забезпечення кров"ю лікувальних установ, а стало й проблемою соціальною, яка відображає взаємовідношення між людьми й зачипає інтереси нашого суспільства.

На Шполянщині проблемами служби переливання крові опікувались представники хірургічної служби, адже хірургія найчастіше й найбільше використовувала донорську кров. На початку 60-х років минулого століття обов"язки організації та заготівлі крові покладались на хірурга Заїку Д.С.

Саме в той час під егідою Червоного Хреста організовано здійснювались виїзди на села де масово здійснювався забір донорської крові. До 1976 року служба існувала у вигляді пункту забору крові й відповідальними після Д.С. Заїки були, короткий час, - хірург Бабенко Ю. ?, а потім - Пустільнік М. І. ( до1971 року). В 60-ті роки служба знаходилась на першому поверсі терапевтичног відділення, а потім це санепідвідділення, що в районі цукрового заводу. На той час в ньому працювала Гончар Ніна ? Потім пункт забору крові перемістився в приміщення тер. відділення по вул . А. Таранця.

Роботу служби забезпечувала і медсестра Седик Любов ?.

З 1971 року по сумісництву очолював службу Сліньков О. А. Він же займався його устаткуванням та обживанням в новій лікарні (БАМі), де знаходиться й на сьогодні. З 1977 по 1983 роки, вже відділення переливання крові, очолював Іванов Анатолій Олексійович. Медсестрами працювали : Маєтна Н. П., Ланік О. П., Мандебура Т.І. Належний санітарний стан забезпечували: Старинець К. Ю., Кирченко М. В. Відділення визнавалось кращим в області й в нагороду отримало спецтранспорт (автобус та автомобіль). Водієм працював Зайцев А. ?

З 1983 року очолював службу переливання крові та був зав. відділенням Соколовський Василь Григорович, а потім Кабай Віктор Романович. З 2004 року по даний час завідує службою Іванова Любов Володимирівна. За ці роки у відділенні працювали медсестри: Вдовиця Л. Б., Каландирець М. Н., Зінченко О. С., Кускова А.Т., Вітренко Н. С. На даний час роботу відділення забезпечують Сторчак С. С. та Вдовиця Л. Б.

В звязку з російсько-українською війною актуальність донорства набула надзвичайної важливості. Ми є свідками, як в Дніпрі до обласної лікарні доставляли сотні поранених і все місто відгукувалось на допомогу й тисячі донорів здавали кров пораненим бійцям. Пам"ятаємо, що донорство - це тисячі врятованих життів, це поклик душі допомогти ближньому.

Дякую Івановій Л. В., яка допомогла в зборі інформації про службу.

Розділ 27

Санітарно-гігієнічна служба

Гігієна ( дав. гр. "здоровий") - область знань, що вивчає закономірності впливу на організм людини та суспільне здоров"я комплексу чинників довкілля з метою розробки гігієнічних норм, санітарних правил, запобіжних і оздоровчих заходів.Витоки гігієни сягають періоду зародження людства.

Гігієна ,як основна галузь профілактичної медицини,

вивчає здорову людину та колективи практично здорових людей. Метою гігієни є пізнання законів і закономірностей взаємодії здорової людини з довкіллям і розроблення методів збереження та зміцнення здоров"я людини.

На сьогодні гігієну ділять на:

1. Комунальну: гігієна повітряного середовища, радіаційна, гігієна води та водопостачання, гігієна грунту та твердих відходів, гігієна планування населених пунктів, гігієна житла.

2.Особиста гігієна. 3.Гігієна харчування.4. Гігієна праці. 5. Психогігієна. 6.Гігієна дітей, підлітків і молоді. 7.Гігієна лікувально-профілактичних закладів. 8.Гігієна фізичної культури та спорту.9.Гігієна фізичних факторів. 10.Гігієна хімічних факторів. 11. Військова гігієна. 12. Авіаційна гігієна. 13. Космічна гігієна.

Санітарія ( від лат. "здоров"я") - сукупність практичних заходів, спрямованих на оздоровлення оточення людини. Санітарія впроваджує у життя вимоги та норми, що їх обгрунтовує гігієна. Погалузево ділять на : промислову, сільську, житлову, комунальну, харчову, військову, шкільну.

До санітарії належать також санітарна охорона атмосферного повітря, водоймищ, санітарна охорона кордонів, санітарне законодавство і санітарна статистика. В житті санітарні заходи дуже часто поєднуються з протиепідемічними.

Головним завданням санітарно-епідемічних установ є вивчення впливу на здоров"я людей усієї сукупності оточуючого середовища, як з боку природи, так і з боку штучних умов, які створені людиною і на цьому підгрунті розробляти санітарно- гігієнічні заходи по усуненню негативного впливу на здоров"я людини. Більш розширених фукціональних обов"язків не мав жоден з державних контроллючих органів. Головним гаслом діяльності служби було: "Хворобу легше попередити, чим вилікувати"

Історію розвитку санітарно-епідемічної служби району вдалось відстежити з кінця 50-х років минулого століття коли при лікарні було утворено санітарно-епідемічне відділення і його очолювала Юрченко Зінаїда Іванівна. З 1961 року у відділенні помічником епідеміолога працювала Колісник Ольга Василівна, яка вийшла на пенсію в 2010 році. Ольга Василівна пам"ятає, як в той час епідеміологом працював Пустильник П. А. В епідвідділі помічниками трудились Колісник О. В., Штепа Л.В., Смотритель В. П..Санепідвідділ очолював Письменний О. Є. Лікарем по гігієні дітей і підлітків була Письменна О. Є. Помічниками санвідділу працювали: Мірошніченко Л. І.,Безуглий В. П. Короткий період після Юрченко З. І. завідував відділенням Єсін ??

Відділення розташовувалось на території лікарні по вул. Мар"янівській

З 1963 року відділення очолив молодий, енергійний Бурчак Володимир Іванович, який народився в с. Лукашівка, Монастерищенського району. Цього ж року відділення було переведене в приміщення розташоване в районі цукрового заводу.Володимир Іванович проявив себе вмілим, талановитим організатором й відділення розвивалось та розширювалось.

В 1970 році В. І. Бурчака було призначено головним лікарем Чорнобаївської ЦРЛ, а з 1976 по 1983 рік він , переїхавши до Києва, працював головним лікарем Києво-Святошенського району і за час його роботи була збудована нова сучасна поліклініка. З 1968 року епідеміологом працювала Ільєнко Галина Григорівна, яка проявила себе висококваліфікованим та високовідповідальним спеціалістом. В подальшому працювала завідуючою баклабораторією.

В 1971 році СЕВ переведене в старе приміщення, яке знаходилось на місці нинішньої міської ради, а після відкриття нової лікарні та переводу інфекційного відділення в новий корпус, служба перйшла до будівель розташованих під гору від автостанції. 1970 року сан-епідслужбу району очолив Бабко Микола Іванович. В1975 році відбулась реорганізація служби й вона стала називатись санітарно-епідемічна станція, а головним лікарем призначено М. І.Бабка. Епідеміологом працював Штепа Генадій Петрович.

З 2001 року головним лікарем СЕС призначено Михайленко Марію Іванівну, яка після закінчення Київського медінституту працювала два роки в м. Корсунь-Шевченківський. В1979 році , як уродженка села Сигнаївка ,повернулась на Шполянщину.

В 1980 році після закінчення Дніпропетровського медінституту до Шполянської СЕС прийшли на роботу подружжя Чепурко. Григорій Михайлович до 29 12 . 2012 року працював лікарем з гігієни дітей і підлітків, а Олександра Андріївна до 1987 року працювала лікарем з визначення залишкової кількості отрутохімікатів, потім перейшла в баклабораторію й працювала до 12.12. 2012 року.

Завдяки Колісник О. В., одружжю Чепурко, лікарю Курінному Олександру Григоровичу, баклаборанту Косенко Тетяні Олексанрівні та іншим джерелам й вдалось дізнатись про людей які стояли на сторожі здоров"я , працюючи в санітарно-епідеміологічній службі.

Баклаборантами працювали лікарі: Крижанівська В. Я., Ільєнко Г.Г. ,Плосконос В. Д., Чепурко О. А.

Лаборанти : Жежерун К. М., Преснякова О. М., Пастушок Л О., Косенко Т О., Несвячена . А.,Романенко В. І., Шевченко Л. О., Грунь К. В., Куцоконь Л. І., Золотоверха М. О.. Гончар І. М., Ярова Л ?,Ткаліченко Л. О.. Нагиба Т. О., Гегельська О. М., Ліпінська Л. С., Жабіцька О. В. - лаборант -паразитолог.

Епідвідділ - лікарі : Пустільник П. А. - заввідд., Штепа Г. П. - епідеміолог, Мотрич О. А., Медушівський С. С. - паразитолог, Мошенська С.М. -ентомолог.

Помічники епідеміолога : Колісник У. В., Штепа Л. В., Смотритель В. Г., Мінко О. В., Галушка Н. О.,Коваленко О. М., Студенок О. М.. Крис І ?,Галушка О. М.,Бондаренко І. О.,Поваляєва С. В., Крива Т. М.

Статистики: Черепінська П. М.,Кунець О. І., Рудоман К В.

Санітарно- гігієнічний відділ.

Відділення гігієни дітей і підлітків. Лікарі : Письменна Н. О.,Чепурко Г. М. Помічники лікарів : Каландирець М. Я., Житомирська Є. С., Дівнич М. ?, Кулинич Г. Л., Удовик О. І., Нагиба Т. О.

Відділення гігієни харчування. Лікарі : Король Д. ?, Семена С. А., Михайленко М. І.. Помічники лікарів: Яценко Т. І., Майдебура Н. Н., Меркотан Т. А.

Відділення гігієни праці. Лікарі: Письменний О. Є.,Курінний О. Г., Образенко Д. ? Помічники лікарів: Мірошниченко Л. І., Соколовська Л. А., Науменко В. П., Лисенко Г. П.

Відділення комунальної гігієни. Лікарі : Семена М. О.,Хонько Т. А. Помічники лікарів : Безуглий М. В., ., Пишний В. С., Ляшенко Ю. М., Тараненко М. С., Черненко М. І.

Санпросвіт відділ. Лікарі : Прудкий М. П., Курінний О.Г, Михайленко М. О. Інструктори: Колотило Г. Л., Седик О. І., Галушка Л. П.

Хімлабораторія. Лікарі: Побережна О. С.,Шевченко Т. М., Чепурко О. А., Мошенська С. М. Лаборанти : Волинець Л. Г., Тарануха Г. У., Колотило Г. Л., Ліпінська Л. С., Красіліч В. ?,Піткевич О. І., Чепур О. М., Чугрєєва Л. О.

Дезвідділ . Мисловатий С. М., Мельник С. Д., Лернер Я. Л., Курінний М. О., Клопотенко С. Г., Рева Л. К., Маклаков В. ?, Береза А. С., Сімак С. Д.

Відділ профілактичної дезінфекції та інші: Галушка Н. С., Курінна Н. І., Терещенко Л. І., Красюк Л. І., Непроста Т. ?, Мошенська Н. А., Плосконос Т. ?, Романюк Л. ?, Таран В. А.. Скачидорога А. А., Дівуха С. А.. Запорожець О. Т., Безугла О. Ф., Білик Н.?, Скринник М.?, Збризький С. П.,Завгородня І. О., Шаркова В. О., Бабенко М. А., Шептицький Д. О., Студенок О. М., Лісова Л. О., Байрак Н. В., Ситнік О. І., Кравченко Н.О.

Працівники бухгалтерії: Скачидорога Л. П., Телятник Я. Л., Буря Н. М. Секретар - Крючка Т. М. Оператор комп"ютерного набору - Юрченко Н. П.

В 2012 році відбулась реорганізація служби з різким її скороченням. СЕС перетворили на міжрайонну державну санепідслужбу на Шполянський та Городищенський район й була посада головного санітарного лікаря на два райони.

У лютому 2020 року було відновлено посаду головного державного санітарно-епідеміологічного лікаря ( але не всю службу). На посаду призначено заступника МОЗ Віктора Ляшка.

Розділ 24

Приймальне відділення. Приймальня головного лікаря.

Театр починається з вішалки - це знаменитий вислів К. Станіславського, стосовно лікарні ,має пряме відношення до приймальні головного лікаря та приймального відділення. Як і в театрі, в лікарні важлива кожна дрібниця. Пацієнт, переступивши поріг, має відчути, що медперсонал, атмосфера, зовнішнє оформлення, спрямовані на надання йому допомоги. Від першої зустрічі з лікарем та медсестрою, їх контакту, залежить успіх подальшого лікування хворого. Пацієнт повинен відчути, що в лікарні буде зроблене все для його одужання. В приймальному відділенні завжди працювали відповідальні, уважні, привітні та вміючі робити все, медичні сестри.З відкриттям лікарні, згідно проекту, відділення знаходиться в західній частині приміщення й не змінювало своє розташування. Першим завідуючим відділенням був терапевт з великим досвідом роботи Гладковський Леонід Леонтійович, його змінив, працюючи на 0,5 ставки, Мартинюк Володимир Юхимович, а з 1997 року довготривалий час завідував відділенням Заїка Дмитро Степанович. Відділення вирізнялось згуртованістю та дружелюбною , теплою, людяною атмосферою. Про що свідчать й багато зібраних колективних світлин.

Старшими медсестрами у відділенні працювали : Петрунь Віра Миколаївна, Вовк Любов Іванівна, Базілевська Надія Іванівна, Грунь Оксана Дмитрівна, Герасименко Тетяна Владиславівна, Казеліс Таміла Анатоліївна та Бойко Людмила Василівна.

Медичними сестрами у відділенні працювали : Осауленко Ольга Григорівна, Чепіга Марія Йосипівна, Поркунова Лариса Вікторівна, Данілова Тетяна Миколаївна, Зіздок Віталіна Петрівна, Мішечко Анастасія Олександрівна, Хмельницька Ніна Миронівна, Недопас Ірина Ярославівна, Пустоварова Надія Дмитрівна, Сєргєєва Євгенія Вікторівна, Мошенська Наталія Валентинівна, Гейдер Сніжана Вікторівна, Колісник Дарина Олексіївна, Стеценко Любов Вікторівна, Яценко Тетяна Андріївна, Кукуруза Ростислав Володимирович.

Належний санітарний стан у відділенні забезпечували : Веретільник Олександра Федорівна, Юрченко Валентина Володимирівна, Богдан Катерина Іванівна, Войт Лідія Вікторівна, Федорченко Оксана Вікторівна, Слинчак Любов Миколаївна, Яновська Ніна Іванівна, Сівак Неля Юріївна, Савранська Марія Василівна, Синявська Інна Володимирівна, Лимар Тетяна Андріївна, Піскун Лідія Антонівна.

Секретарями приймальної головного лікаря працювали :

Гончаренко Лідія Ілларіонівна, Шевченко Євгенія Степанівна, Шиян Олександра ?,Ткаченко Галина Олександрівна, а з 1996 року - Лисяна Олена Василівна.

Завідуючими відділу кадрів та інспекторами працювали : Шевченко О. М., Ткаченко Г.О., Бондарчук В. В., Бондарчук М. М., Деревянко Н. ?

В столі довідок на протязі багатьох років працювала Зелєнкова Лідія Миколаївна.

Дякую Петрунь В. М. та Грунь О.Д. за допомогу в зборі матеріалу до історії служб.

Розділ 23 Оргметодкабінет та відділ статистики.

Безліч різних цифр слухняно займають своє місце у відповідних розділах, графах, клітинах, множаться, діляться, додаються та віднімаються. Здавалося б ,непомітна і, можливо, навіть трішки нудна робота.Та це лише на перший погляд. Для справжнього професіонала вона проста й цікава. Медична статистика - особлива галузь. Вона вивчає рівень здоров"я населення. Дуже цікава наука й дуже потрібна. Адже, за кожною, навіть непомітною цифрою - здоров"я людей. Без неї не можна обійтись, як сьогодні, так й сотні літ назад. Це показники народжуваності, смертності, рівень захворюваності, показники здоров"я дітей, інвалідності і т. д. Без цієї, так необхідної інформації, ми б не мали уяви про роботу тієї чи іншої галузі, її структурних підрозділів. Не дарма щорічно з 2002 року святкують "День працівників статистики".

Першим завідуючим оргметодкабінатом та відповідальним за статистику, який її добре знав, був Дашківський Анатолій Васильович. Його ж ми знали як висококваліфікованого хірурга. З 1966 року, працюючи заступником головного лікаря з обслуговування населення, Осадченко Володимир Антонович поєднував й роботу зав. оргметод кабінетом та відповідав за статистику. Поєднувала роботу 0,5 ставки лікаря- статистика й лікар-педіатр Леміжанська Валентина Федорівна. Незамінним, безвідмовним та надзвичайно відповідальним помічником- друкаркою протягом 45 років була Гончаренко Любов Яківна. Майстерно друкувала надзвичайно складні статистичні форми. Гора паперу надрукована нею, а під час звітів вона забувала свій дім.З 60-х років у статвідділі працювали : Совгиря (Музика) Галина Василівна, Коцюрба ( Музиченко) Раїса Арсентіївна, Богдан Галина Володимирівна, Ткаченко Валентина Михайлівна. В 60- 70- ті роки в санстанції працювала надзвичайно досвідчена, кваліфікована та багата інтелектуально (мала одну з найкращих приватних бібліотек в Шполі) Черепінська Поліна Мойсєєвна.

З 1грудня 1983 року медичну статистику району очолила лікар-стоматолог Здор Ольга Олександрівна. Надзвичайно відповідальна, принципова , вимоглива до себе й колег. Намагалась й відстоювала свою позицію та достовірність статистичних показників. Вникала й розумілась в показниках всіх профільних служб. Надзвичайно вболівала за підсумки роботи лікарні. Статистика для неї стала рідною, цікавою, необхідною справою. Мала всі якості необхідні, як лікарю так і статистику : вимогливість, оперативність, відповідальність, наполегливість, розуміння проблем охорони здоров"я населення району. Лікар вищої кваліфікаційної категорії. Робота, яку виконують працівники статслужби, не порівнюється з тою, яку проводить лікар на прийомі чи в стаціонарі. Результати роботи зовсім не залежать від докладених тобою зусиль, а лише узагальнюють чи відображають зроблене іншими. Робота статистиків - це зібрати, обробити, аналізувати цифрові дані, показники й надати у відповідні інстанції про роботу медпрацівників району. Контролювати достовірність статистичних цифр в лікувальних закладах району. З метою наближення спеціалізованої допомоги до жителів сільської місцевості, лікар-статистик та статистики регулярно виїзжали на СЛД, ФАПи для проведення статистичних ревізій, надання консультативної допомоги по веденню медичної документації.Колектив статкабінету приділяв належну увагу підвищенню кваліфікації лікарів та середніх медпрацівників питанням правельного ведення облікової медичної документації, проведенню експертної оцінки діяльності служб і закладів охорони здоров"я та проведенню аналізу статистичних показників. Приділялось багато уваги вивченню та поширенню передового досвіду та впровадженню в практику нових методів статистичної обробки мед. документації. З 1987 року проводиться централізована обробка мед. облікової документації на електроннообчислювальних машинах.

У 1992 році райлікарня придбала для статслужби персональні комп"ютери , що дозволило більше приділяти уваги якості ведення мед. документації. Щоквартально видаються бюлетені санітарних статпоказників та показники моделі кінцевих результатів по ЦРЛ та основних службах. Щорічні звіти здаються з хорошою оцінкою.За довгі роки роботи у статистичній службі сформувався колектив людей, які люблять свою справу, сумлінно виконують свої обов"язки. Чуйність, доброта, постійне вдосконалення знань, пошук нового - це риси, які притамані їм. Багато років працювали в статистичній службі та оргметодкабінеті статистики середньої ланки : Тригуб Людмила Яківна, Золотоверха Лариса Філатівна, Вихристенко Людмила Володимирівна, які пішли на відпочинок. У 2018 році пішла на заслужений відпочинок Оношко Галина Миколаївна, яка пропрацювала в службі 35 років. Професійно, сумлінно та добросовісно виконувла покладені на неї обов"язки, доброзичлива й коректна у ставленні до співпрацівників й спеціалістів, мала заслужений авторитет серед медпрацівників. Спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії. Здор Ольга Олександрівна, яка віддала 50 років життя медичній службі Шполянського району пішла на заслужений відпочинок 01.10. 2015 року.

На даний час в статистичній службі району працюють: Поліщук Наталія Борисівна -має вищу категорію й стаж 24 роки. Мошенська Ілона Петрівна - має першу категорію, стаж 10 років. Михальченко Ольга Петрівна - три роки стажу в статкабінеті та 13 років в архіві райлікарні, має другу категорію по ЕКГ.

В нелегкий час реформи медичної галузі колектив статистичної служби мужньо виконує свій професійний обов"язок, віддає своє здоров"я, сили, вміння наданню допомоги населенню району. Завжди статслужба мала підтримку і дієву допомогу з боку адміністрації райлікарні, заступника головного лікаря Осадченко В. А., завідуючої інформаційно- аналітичним відділом Поліщук Галини Володимирівни.

Красно дякую Здор О. О. за підготовлений матеріал з історії служби.

Розділ 22

Фізіотерапевтична служба.

Фізіотерапія ( від грецького physis - природа, therapeia - лікування) - складова фізичної реабілітації, галузь медицини, що вивчає фізіологічну дію природних ( вода, повітря, сонячне тепло і світло) і штучних (електричний струм, магнітне поле та інші) фізичних факторів, а також розробляє методи їхнього лікувального та профілактичного застосування. До методів фізіотерапії відносяться: Бальнеологія (лікування мінеральними водами, грязелікування).

Кліматотерапія ( печерне лікування, вплив гірського клімату.

Гідро та термотерапія ( водолікування, термічне лікування).

Інгаляція (лікування через дихальні шляхи).

Механотерапія (вправи та процедури з використанням спеціальних механізмів).

Електро і фототерапія (лікування електричим струмом і світлом).

Фізіотерапія - це ефективний метод лікувння широкого спектра різних хвороб. Загалом, існують три основні групи фізіотерапії.

Скелетно-м"язова група - набір методик для лікування м"язів, кісток і суглобів (ортопедична ).Дана група включає болі в спині, розтягнення, артрити, бурсити, травми, проблеми з поставою, обмеження рухливості.

Кардіо-пульмонологічна група - лікування відхилень в кардіо-респіраторній системі, включаючи астму, емфізему, хрон. бронхіти.Реабілітація після операцій на легенях.

Неврологічна група - лікування порушень нервової системи, набутих травм голови, постінсультних станів, травм спинного мозку та інше.

ЛФК - методи дії фізичних вправ та масаж.

Застосовується фізіотерапія на науковій основі з середини 19-го століття.

На Шполянщині фізіотерапія знайшла свій бурхливий розвиток в кінці 50-х років минулого століття, коли службу очолила ентузіаст цієї справи, лікар, яка працювала й жила роботою - це Селівоненко Марія Федорівна. Завдяки тодішньому головному лікарю - Нековалю Віктору Тимофійовичу була збудованна та запрацювала "Водолікарня".Будувалась вона також методом народним, за кошти та участі підприємств та колективів, і медики були майстрами- будівельниками. Робилось все на ентузіазмі людей. Марія Федорівна була висококваліфікованим спеціалістом та мала талант керівника й зуміла створити атмосферу теплих людських відносин та дисципліни й порядку. Колектив був не простий, адже в ньому працювали : Діденко А. А., Нековаль Н.Я.,Бєлінська Г. Й.Кожна з них була розумною, знаючою роботу, цілеспрямованою та впевненою в собі.Ніна Яківна вирізнялась й громадською активністю, гарно співала, була спортивною й виборювала перемоги для лікарні з волейболу, шахів, легкої атлетики. То були славні часи коли більшість займалась фізичною культурою та спортом.Життєві обставини склались так, що подружжя Нековалів переїхало до Києва. В 1977 році залишила Шполу й Селівоненко М. Ф.

До 1981 року лікаря-фізіотерапевта лікарня не мала. Допомога в 60-і роки надавлась у "Водолікарні", яка славилась на область гідро та термотерапією. механотерапією, а в прибудованому поруч приміщенні, був і фізкабінет з засобами електро і фототерапії, інгаляцій.Пізніше до зазначених медсестер приєднувались :Ткаченко Л.С Олійник Н. І., Доценко К. М..,Озірна І. Г., Коробай Л. М. Наконечна О. М.Ще до відкриття нової лікарні практикувалось надання фізіотерапевтичної допомоги на соматичних ліжках, куди ходили медсестри з фізкабінету. В 1976 році в новій лікарні на першому поверсі розташувався й фізкабінет. В його устаткуванні та обладнанні активну участь брала й Селивоненко М. Ф., а її чоловік, працюючи на цукровому заводі інженером, допомагав в обладнанні та установці апаратури.

В1983 році в новій поліклініці, що по вул. Соборній, на другому поверсі відкрили новий фізіотерапевтичний кабінет.

З 1980 року фізіотерапевтичну службу очолила Мовчан Ірина Василівна, яка працює й сьогодні.В останні 37 років медсестри цих кабінетів почергово змінювали роботу в стаціонарі та поліклініці й роботу служби забезпечували : Бондаренко Л. М., Муковоз А. Ф., Кулініч Галина Леонтіївна,Гришко В. М., Коломієць Г.С., Посадська В.,Кирилюк Л.,Гичка Н. І., Басаман С., Савчук Т., Пфунт С. А., Задніпряна Л., Пташник М. В., Запорожець Н. М., Сімашко І. М., Фуркало М. А.

На сьогодні роботу служби забезпечують в поліклініці :Семко Н. М., Задніпряна Л., а в стаціонарі : Мотрич А. В.

Належний санітарний стан кабінетів в різні часи забезпечували санітарки : Пономаренко О. Г., Головко З. М.,Мельник З. М., Замашна М. І., Румінович Л. В., Аблоукова В. Д., Крижанівська Л., Мошенська К.

До фізіотерапевтичної служби відноситься й лікувальна фізкультура та масаж.

Лікарями ЛФК працювали : Муромцева А. П., Кармазіна В.Г.

Медсестрами кабінетів працювали : Херсонець Л. Трушева Н. Д.

Масажистами в лікарні працювали : Бабіченко В. І., Хонько О. В., Грабова О., Сірман Л., Бондарь О.О.Степанюк Т. С., Комаров Г. Ф.

Щира подяка колишнім медсестрам фізкабінету, які надавали допомогу в зборі інформації про службу: Белінській Г. Й., Нековаль Н. Я., Коробай Л. М., Коломієць Г.С. Ткаченко Л. С. Прикро, що така потужна й необхідна служба, по забезпеченню кадрами та наданню допомоги ,повернулась в 60-ті роки минулого століття.Прошу вибачення, що не всіх пам"ятаю, підкажіть ( зокрема, медсестер ЛФК).

-

Розділ 21 Ультразвукова діагностика

В медицині існує традиція, коли діти обирають професійний шлях батьків. Так сталось, що й в родині Марченків ,старша донька Лариса Іванівна пішла нелегкою стезею мами - Галини Іванівни. Після закінчення в 1982 році Тернопільського медінституту, Сидоренко Л. І. пройшла інтернатуру по терапії на базі Шполянської ЦРЛ під керівництвом лікаря вищої категорії Лепчої Дар"ї Миронівни.

Працювала ординатором терапевтичного відділення, а потім завідуючою терапевтичним відділенням поліклініки. З розвитком науки та впровадженням нових технологій в районах організовували кабінети УЗД. Лариса Іванівна пройшла спеціалізацію в Київській академії післядипломної освіти й з 2 січня 1992 року приступила до роботи лікарем кабінету УЗД , який щойно організувався при поліклініці.Перший УЗД апарат був виробництва Литви. У 1994 році придбали апарат виробництва Нідерландів. В 2008 році матеріальна база істотно покращилась завдяки придбаному апарату фірми "Сіменс". У 2016 році лікарня поповнилась апаратом фірми "Лоджін" та з"явилась можливість відкрити кабінет УЗД й в стаціонарі. Це значно покращило роботу служби району. В грудні 2018 року придбали й встановили в поліклініці апарат "Соноайс R - 7"

У 2014 році лікар- акушергінеколог Боженко Олег Миколайович пройшов спеціалізацію по УЗД та почав працювати лікарем УЗД по сумісництву по огляду вагітних та хворих на гінекологічну патологію. УЗД апарати, якими забезпечена лікарня, мають набір мультичастотних датчиків, які дають змогу проводити обстеження дітей та дорослих з оглядом : щитовидної залози, лімфовузлів, молочної залози, органів черевної порожнини, нирок, сечового міхура, передміхурової залози, органів мошонки.

За роки роботи лікарі неодноразово підвищували свою кваліфікацію в Київській та Харківській медичних академіях післядипломної освіти, атестовані й мають першу кваліфікаційну категорію.

Розділ 20 Рентгенологія

Мало хто знає це ім"я. Іван Павлович Пулюй - народився 02.02. 1845 року в містечку Гримайлів на Тернопольщині - український фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. В 1896 році, саме він, провів фундаментальні дослідження природи властивостей відкритих х-променів, результати яких опублікував у двох статтях у "Доповідях Віденської академії наук". Досі залишається суперечливим питання про відкриття рентгенівських променів. Якщо Рентгена знає весь світ, то ім"я Івана Пулюя набуває поширення. Внесок Рентгена у дослідження х-променів є явно завищеним. Іван Пулюй зробив перше зображення повного людського скелета в х-променях, які він назвав "холодне світло". Рентген познайомився з Пулюєм під час роботи в лабораторії Кундта і провадив досліди з катодними трубками під впливом Пулюя.

Що ж вдалось нам з"ясувти з історії рентгенслужби в районі? Рентгенслужба заснована на початку 50-х років минулого століття, коли відкрили два діагностичні кабінети в стаціонарі райлікарні (по вул. Мар"янівській ) та в поліклініці, а потім й в Лебединській та Лозуватській дільничних лікарнях. Ще пізніше - в Матусові. Перші лікарі- рентгендіагности :Козленко А., Селівоненко М.Ф., Нудьга О. Т.,Уманець А. І. З 1966 по1972 роки лікарем-рентгенологом працював Волошенюк О.М. (виїхав до Городища). З 1972 по 1985 роки рентгенслужбу очолювала Войтович Раїса Михайлівна - людина - інтелігентка та висококваліфікований спеціаліст. Створила чудовий високопрофесійний колектив з атмосферою теплого людського ставлення. як до пацієнтів так і до колег.Була надзвичайно уважна та відповідальна в роботі та житті. Виховала школу лікарів та рентген-лаборантів. Під її керівництвом працювали в різні роки : Єлісєєв В. С., Шарандак В. Ю., Шорубалко А. К., Ткаченко О. О., Іванух В. М., Уманець К. В. З 1985 року службу очолювала лікар-рентгенолог Уманець К. В., яка зуміла продовжити добрі традиції та атмосферу в колективі й, на превеликий жаль, в 2015 році невиліковна хвороба передчасно забрала її від нас. Р. М. Войтович працювала ще до 2013 року й вийшла на пенсію.

Вагому роль в роботі рентгенслужби Шполянщини відігравали середні медичні працівники - рентгенлаборанти : Козік В. М., Клименко Н. І.,Кодинець Г. М., Чорна Л. М., Седик В. ,Коломієць А. І., Степанюк Т. С., Мартиненко Н. П ., Музика Л. В., Пархоменко З. А., Цибульська В. А., Вишемірський В. В., Яровий І. М., Зануда В. В., Ворона Б. , Рябіга В. М., ,Копиць П. , Одинець Г. М., Матієнко С. І. Комаров Г. Ф., Ватін В. О., Бабенко М. П., Ржевська Л. С.

На їх плечі лягла дуже відповідальна робота по рентгендіагностиці, а також ургентна допомога в позаробочий час. Крім стаціонарних рентгенапаратів були ще мобільні флюорографи для обстеження та активного виявлення туберкульозу, онкозахворювань й іншої патології легень, серцевої системи. На пересувних рентгенапаратах працювали рентгенлаборанти : Тинкован , Микитенко М., Гурченко В .Ю, Швець П.Я. Охоплювали обстеженням до 70% населення району. В стоматполіклініці працював дентальний рентгенапапрат й пацієнтів обслуговували : Головко С. та Ржевська Л. С.

За роки існування рентгенслужби помітно змінювались рентгенапарати : з АРД-2, які працювали ще в 40-х роках минулого століття, до нового діагностичного апарату з цифровим діагностичнм комплексом, який поліпшив рентгендіагностику й зменшив рентгенівське випромінювання на персонал та пацієнтів. В стаціонарі райлікарні працював пересувний рентгендіагностичний апарат для обстеження тяжких лежачих хворих в палатах та операційній.

Необхідно відзначити й роботу рентгентерапевтичного кабінету ( приміщення по вул Мар"янівській) де працювали на рентгентерапевтичному апараті Козік В. М., Єлісєєв В. С. та Рябіга В. М. Рентгенслужба тісно співпрацювала з фтізіатричною службою , зокрема з лікарями Цапенко Г. А., Шалімовою . О. С. та Набережною Т. К.

Не можна не відзначити й роботу молодших молодших медсестер : Тинкован І. Пустильник Л. В., Колісник О., Демиденко Т. М., Павлик Н. В., Ткаченко Т. М. Завдяки їм в кабінетах підтримувався належний санітарний стан. Колектив рентгенслужби завжди був згуртованим та дружнім й ніколи не було нарікань з боку хворих.

Красно дякую Войтович Р. М., Музиці Л. В.та Пархоменко З. А. за допомогу у відтворенні історії рентгенологічної служби!